КУПЧАКИ́, і́в, мн. (одн. купча́к, а́, ч.) (Tagetes erectus L.), діал. Повняки. Настя повішала на стінах два ряди гарних образів від жердки аж до мисника, ще й позаквітчувала їх купчаками та кучерявою м’ятою (Коцюб., І, 1955, 53); І ось непомітна зайшла ніч, купчакй гостро запахли на грядці (Ю. Янов., Мир, 1956, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 405.