КУ́ПЧИТИСЯ, иться, недок.
1. Розташовуватися густо, щільно. Тільки.. будяки, колючки стримлять на просторі, та глуха кропива купчиться.. (Вовчок, І, 1955, 169); Над самою водою лиману понад шляхом купчилися рівні сірі будівлі (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 349).
2. Збиратися купками; товпитися, юрмитися (про людей). Тут.. більш усього купчиться молодиць коло сковороду мисок та глечиків (Вовчок, VI, 1956, 230); Молодь галасливим натовпом вийшла на перон. Коло неї ..купчились цікаві пасажири (Кол., Терен.., 1959, 91); // Збиратися докупи в якесь одне місце (про неживі предмети). Купчаться хмари, звисають низько над землею (Довж., І, 1958, 37); Машини купчилися на плацу перед школою (Загреб., Європа. Захід, 1961, 62); * Образно. Образи купчилися в його мислях, як мультиплікат кінокартини (Досв., Вибр., 1959, 353).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 406.