КУРА́НТИ, ів, мн. Старовинний баштовий або стінний годинник, бій якого супроводжується музикою, а також музичний механізм такого годинника. Приміщення було просторе, світле і добре обставлене:.. коштовні меблі палісандрового дерева під темним штофом,.. бронзові куранти (Смолич, V, 1959, 778); Прозорі, ясні звуки кремлівських курантів.. заповнюють великий зал, і зразу ж бахкають зелені важкі пляшки, і плинне золото піниться в келихах (Собко, Матв. затока, 1962, 282).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 406.