КУРАЇ́НА, и, ж. Одна стеблина кураю (див. кура́й1). Он серед сивого відкритого простору темніє якась стеблина, мабуть, водорость занесена під час припливу з Азова, або кураїна, закочена вітром зі степу (Гончар, II, 1959, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 406.