КУ́РНО, присудк. сл. Роблячи багато куряви. Ішли люди попід тинами вулицею курно (Головко, І, 1957, 217).
◊ Кури́тися (кури́ти) ку́рно — здіймати велику куряву, огортатися нею. Курилася дороженька [доріженька], Курилася курно (Чуб., V, 1874, 164); Ой, дарма шляхи курили курно (Мур., Багаття, 1940, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 412.