КУРНО́СИЙ, а, е, рідко. Те саме, що кирпа́тий. На щоці [у Солохи] огник; зубів недолік, горбатенька, курноса (Кв.-Осн., II, 1956, 212); Він був курносий, до того ж його коротенький, задраний угору ніс був червоний і потрісканий (Мик., II, 1957, 560).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 412.