КУРСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Здійснювати регулярні рейси у визначеному напрямку, за певним курсом, маршрутом. Під час бою міновози мусять курсувати весь час з боєприпасами на вогневу (Гончар, III, 1959, 203); Невдовзі Терезка з Михасиком були пасажирами автобуса, що курсує між вокзалом і Доманинцями (Томч., Готель.., 1960, 300).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 413.