КУРУЛТА́Й, ю, ч. У деяких монгольських та тюркських народів — з’їзд, збори, концерт, а також свято, бенкет. — У 1206 р. нараді монгольської знаті (курултаї) всемонгольським ханом був проголошений Темучин (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 574).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 414.