КУРЧА́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до курча́. Гребе квочка на сміттячку. Курчаток скликає (Г.-Арт., Байки.., 1958, 170); Петрусь.. почав ловити курчатко, щоб подержати його в теплих долонях (Донч., VI, 1957, 132); * У порівн. Бачив [Лазар].. всю її постать, малу, м’якеньку, наче курчатко з жовтим пушком (Коцюб., І, 1955, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 414.