Що oзначає слово - "курява"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


КУ́РЯВА, и, ж. Дрібні тверді частинки, що нависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь. Берлин рушив, а Івася курява покрила… (Шевч., І, 1963, 40); Я одітхнув вільніше, протер очі від куряви і оглянувся навкруги (Коцюб., III, 1956, 136); Він і сам ще стидався свого нового стану, особливо перед товаришем, з яким змалку босими ногами толочив куряву по цілому Печорську (Смолич, Мир.., 1958, 28); // Такі часточки, що вихорем крутяться в повітрі. Дивлюся — з поля щось біжить, Неначе бісова отара, Шумить, гуде і торохтить, А курява така, як хмара (Гл., Вибр., 1951, 187); Над вулицею стояла така густа курява, що, здавалося, порох знімався, але осідати на землю вже не встигав (Вільде, Сестри.., 1958, 246); // Дуже дрібні частки снігу, що носяться в повітрі. Гострий вітер зарум’янив її лиця, очі спустила вона вниз, захищаючи їх від дрібної снігової куряви (Фр., VI, 1951, 264); І він поспішав, підіймаючи сипучі снігові скиби, аж біла курява вставала на його шляху (Руд., Остання шабля, 1959, 235).

Ку́рява стовпо́м див. стовп.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 414.