КУ́РІЯ, ї, ж., іст.
1. У стародавньому Римі — одиниця родової організації суспільства.
2. У деяких буржуазних країнах — розряд виборців за якоюсь ознакою (майно, стан, національність і т. ін.). Отже, початок історії був таким, що для недалеких сеймових виборів із сільської курії ми мали трьох кандидатів (Фр., III, 1950, 244); Виборчий закон в Росії виділяє робітників в окрему робітничу курію (Ленін, 20, 1950, 210).
Ри́мська (па́пська) ку́рія — сукупність центральних установ, через які провадиться управління католицькою церквою. Курія (папська, або римська) — папська установа для керування цілою католицькою церквою (Фр., II, 1950, 430); Зростання прибутків пана Бжеського обіцяло пану пробощу з римською курією чималу користь (Тулуб, Людолови, І, 1957, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 410.