КУТКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до куто́к 3. Зберуться часом куткові молодиці та баби, посідають на призьбі, почнуть гомоніти (Вас., Вибр., 1954, 158); Увечері кутковий верховода Мусій Ступак незадоволений вийшов на вулицю (Сміл., Зустрічі, 1936, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 418.