КУХО́ННИЙ, а, е. Прикм. до ку́хня 1. Через хвилину все стихло, а через другу — вона побачила, як валка москалів бігом промелькнула повз кухонні вікна (Мирний, IV, 1955, 196); — Прошу пробачити, товаришу Яремченку,— виправдовувався Біляєв, показуючи на кухонний безпорядок (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 11); // Признач. для кухні, який використовується на кухні. Вона підійшла з кухонним ножем до розквітлої черешні (Донч., III, 1956, 37); Раптом у суміжній кімнаті, де Лариса складала хатнє та кухонне начиння, щось загуркотіло (Руд., Остання шабля, 1959, 63); // Який працює на кухні. Степанові Гуровичу.. допомагали по кухні його помічниця тьотя Поля.. та низенька кухонна робітниця (Коз., Сальвія, 1956, 28).
Кухо́нна лати́нь, жарт., заст. — неправильна латинська мова. — А ви, Олексій Петрович, любите розважатися кухонною латинню й силогістикою? — каже миленький (Черн., Що робити?, перекл. Дукина, 1936. 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 421.