КУЧЕРЯ́ВИЙ, а, е.
1. Який закручується (про волосся, шерсть). Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною (Н.-Лев., II, 1956, 264); Чи давно вона була в кухні,— Мар’я.. вимивалася в милі, розчісувала свої кучеряві коси і пов’язувала голову,— як от уже простоволоса й сердита сидить тепер (Мирний, III, 1954, 148); Спалахнув Рябов і люто трусонув кучерявим чубом (Довж., І, 1958, 455); Біле ягнятко було заблукалося межи волів. Воно бігало.. з таким страхом, що кучерявий волос на нім дрожав [дрижав] (Стеф., III, 1954, 198).
2. Який має кучері; з кучерями. Не в шутку молодець був жвавий. Товстий, високий, кучерявий. Обточений, як огірок (Котл., І, 1952, 166); Вона ласкаво погладила його кучеряву головку (Фр., IV, 1950, 30); // у знач. ім, кучеря́вий, вого, ч.; кучеря́ва, вої, ж. Людина з волоссям, що закручується. — Розумієш, кучерява, чого ми хочемо? — підійшов Козаков до худорлявенької дівчинки (Гончар, III, 1959, 15); // перен. З густим, розкішним листям (про дерева). І горобина, і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими (Вовчок, І, 1955, 194); У закутку базарного майдану Росли берези кучеряві колом (Рильський, III, 1961, 171); // перен. Про місця, вкриті буйною зеленню. Далекосхідна тайга проноситься під літаком тисячами кучерявих сопок (Довж., І, 1958, 11); // перен. З хвилястою поверхнею, схожою на завитки (про хмари, дим і т. ін.). Сонце вже спускалося за гору і горіло променистим огнем, золотячи сумні кучеряві хмари (Мирний, І, 1954, 68); Над гірськими вершинами одинокий заводський димар.. виводив якийсь кучерявий малюнок (Чорн., Визвол. земля, 1959, 156).
∆ Кучеря́ва м’я́та (Mentha piperita L.). — вид м’яти з закрученим листям. Он і грядочка з квітками — така малесенька, а чого там тільки нема: .. й канупер, і м’ята кучерява, ще й повної рожі кущик невеличкий (Л. Укр., III, 1952, 493); Настя повішала на стінах два ряди гарних образів від жердки аж до мисника, ще й позаквітчувала їх купчаками та кучерявою м’ятою (Коцюб., І, 1955, 53).
3. перен. Вигадливий, надмірно прикрашений. Не для людей, тієї слави Мережані та кучеряві Оці вірші віршую я (Шевч., II, 1953, 112).
◊ Кучеря́ва фра́за (промо́ва) — пишномовна, витіювата фраза, промова. Той, хто мав грати того джуру, ніяк не міг вимовити .. кучеряву фразу (Минко, Моя Минківка, 1962, 104); По синьому бездонному небу пливли не спливаючи молочно-пінні хмарки, що у добрій злагоді перекликалися з радісно-схвильованою, тому трохи кучерявою промовою Корнія Івановича (Вол., Місячне срібло, 1961, 243); Кучеря́ві лі́тери — літери з завитками, закарлючками. Раптом впала мені в очі невелика пожовкла і пошарпана книжечка, не то друкована, не то писана якимись чудними, ламаними та кучерявими літерами (Л. Укр., III, 1952, 740).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 423.