КУЩИ́СТИЙ, а, е. Який росте кущем, кущами. Ряд за рядом у борозни ставали, як по шнурку, молоді деревця. Од поля кущиста жовта акація, далі — кленки та бересточки (Оров., Зел. повінь, 1961, 13); Насіння, висіяне таким способом [по одній насінині], дає міцні кущисті сходи і добрий урожай (Колг. Укр., 1,1958, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 426.