КУЩИ́ТИСЯ, и́ться, недок.
1. Рости кущем, кущами. Кучерява бузина кущилася аж під дах (Тулуб, Людолови, І, 1957, 108); Сивий полин і листатий подорожник кущилися обабіч дороги (Тют., Вир, 1964, 197).
2. Утворювати кущі (про злакові та інші трав’янисті рослини). Озимі рослини, висіяні весною, тільки кущаться, а не колосяться тому, що для першої стадії їх розвитку необхідна низька температура (Фізика і с. г., 1948, 38); В полі густо кущилась ярина, буйно зеленіли озимі (Панч, І, 1956, 591); // перен. Рости пучками (про волосся). — Ану, замовкніть там! — задер [управитель] тупе підборіддя з глибокою вм’ятиною, в якій густо кущилась щетина (Стельмах, І, 1962, 23); На округлому обличчі з гострим підборіддям і тонкими, міцно затисну тими вустами кущилися густо чорні брови, що зрослися на переніссі (Кучер, Прощай.., 1957, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 426.