КІЗЯЧО́К, рідко КИЗЯЧО́К, чку́, ч. Зменш.-пестл. до кізя́к, кизя́к. Воском, як відомо, долівку не натирають, а тому сторожиха змазувала її глиною з водичкою, а іноді й кізячку домішувала для моці (Донч., VI, 1957, 515); Може, в кого трісочок або кізячків випрошу, буде чим у хаті прокурити (Мирний, IV, 1955, 287).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 159.