КІНО́, невідм., с.
1. Кінематографія, кіномистецтво. Блискучі переваги кольорового кіно перед чорно-білим очевидні, як очевидні і безмежні перспективи його розвитку (Довж., III, 1960, 131); Кіно — це найважливіше, найбільш масове мистецтво — є разом з тим і наймолодшим (Мист., 4, 1961, 29).
2. розм. Те саме, що кінофі́льм. Подивитись цікаве кіно.
3. розм. Те саме, що кінотеа́тр. Злочину не було викрито доти, доки невістка не прибігла на умовлене місце коло кіно і не знайшла там ні свекра, ні сина (Ю. Янов., II, 1954, 108); Пішли комсомольці, жваво обмірковуючи, де саме вибрати місце для кіно (Шиян, Баланда, 1957, 195).
КІНО… Перша частина складних слів, що відповідає слову кіно́ у 1 знач., напр.: кіномите́ць, кінорепорте́р; у 2 знач., напр.: кінока́др, кінолаборато́рія, кінона́рис; у 3 знач., напр.: кіноза́л.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 165.