КІНЧА́СТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що гострокінце́вий. Виглянув місяць із хмари і показав його очам контури високого будинку з кінчастими вежами (Фр., VII, 1951, 351).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 167.