КІРХ, КОРХ, ко́рха, ч., заст. Міра довжини, що дорівнює ширині долоні, або чотирьох пальців. Дощ, як затявся, і трохи не на корх лежало на шляху пилу (Мирний, II, 1954, 300); Підіймись на кірх (Барв., Опов.., 1902, 65); Виріс як ячменик на корх, що тілько на голу косу косити (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 168.