КІТЬ, КІТЬ-КІ́ТЬ, виг., дит. Уживається в знач. присудка за знач. котити́ся. Марина.. підносить ту іграшку до очей малого, повертає перед ним на всі боки або покотить по долівці.— Кіть-кіть! — забавляє (Мирний, IV, 1955, 232); І знов щось гаряче по щоці — кіть-кіть… (Гр., І, 1963, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 171.