ЛАБУЗИ́ННЯ, я, с., збірн., діал. Бур’ян. * У порівн. Волочив [Семен], по дорозі ногами, мов мокрим лабузинням по стерні (Козл., На переломі, 1947, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 428.