ЛАБІАЛІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до лабіалізува́ти; // у знач. прикм. Залежно від участі губ голосні діляться на: 1) негубні (або нелабіалізовані, чи неогублені).. і 2) губні (або лабіалізовані, чи огублені), напр. "о", "у", при артикуляції яких губи випинаються вперед і округляються (Сл. лінгв. терм., 1957, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 427.