ЛА́ГОДИТИСЯ, джуся, дишся, недок.
1. до чого, на що і з інфін. Робити приготування до певної дії, стану; готуватися (у 1 знач.). Як так на небі дві хитрили, Тут [на полі] лагодились два на бій (Котл., І, 1952, 283); [Кіндрат Антонович:] Ідіть краще у дім та готуйтеся до чаю. [Олеся:] Ще рано сіо чаю лагодитись (Крон., II, 1958, 276); Мовчки стежив старий, як хлопець вкладався на сухому дерні проти сонця й лагодився спати (Сміл., Зустрічі. 1936,29); куди. Збиратися, лаштуватися в дорогу тощо. Лишень на божу днинку збиратись стало, а Саїн з товаришами в дорогу лагодиться (Черемш., Тв., 1960, 344); Коли Андрій лагодився до клубу, мати просила його не баритись (Гур., Наша молодість, 1949, 8).
2. тільки 3 ос., розм. Те саме, що ла́дитися 1. Радів і Янек Свєнціцький, що справа лагодилася, і потроху опановував роль у правителя (Тулуб, Людолови, І, 1957, 50); // з чим, безос. У самого Колодяжного не все лагодилося з іспитами, і він волів найменше зараз засідати (Рибак, Час.., 1960, 441).
3. тільки недок. Пас. до ла́годити 1, 3. Містки вічно лагодилися наспіх, і вони служать завжди однаково крекчучи як від великого, так і від малого вантажу (Ле, Міжгір’я, 1953, 14); Матеріали уже переписуються, і збірник лагодиться (Коцюб., III, 1956, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 432.