ЛА́ГІДНІСТЬ, ності, ж., перев. з означ. Властивість за знач. ла́гідний. Тая йому неприродна лагідність прикро контрастувала з попереднім диким і грізним тоном (Фр., VIII, 1952, 115); Лисенко, попри всю лагідність особистої своєї вдачі, мав ворогів, був супроти них непримиренний (Рильський, III, 1956, 350); Мова капітанова потроху губила лагідність (Ю. Янов., Вершники, 1939, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 431.