ЛАЗУ́РО́ВИЙ, а, е, поет. Яскраво-синій; блакитний. Мов гігантський мур гранітний, прямовісно голі скали пнуться із безодні моря в лазурову височінь (Фр., XI, 1952, 190); Благословенні ви, вітрила лазурові Життя і юності, жадоби і любові! (Рильський, Поеми, 1957, 246).
∆ Лазуро́вий ка́мінь — складний мінерал блакитного кольору, до складу якого входить лазурит.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 437.