ЛАКЕ́ЙСТВО, а, с.
1. Служба, виконування обов’язків лакея (у 1 знач.). [Булава:] Сорок п’ять років я прослужив за швейцара. Всю науку пройшов, усе лакейство, котре до революції було на світі, я вивчив (Мик., І, 1957, 425).
2. перен., зневажл. Підлабузництво, вислужування перед ким-небудь. Вони [кадети] виступали проти революційного руху, відкрито проголошували своє лакейство і раболіпство перед царизмом (Іст. УРСР, І, 1953, 630).
3. рідко. Збірн. до лакей. Верстов на п’ять, а може, і більш, уподовж дороги гуля міщанство: дівчата у стрічках, .. козацтво у брилях, ..а скільки ще того лакейства у фраках та у сюртуках — мов та німота! (Стор., І, 1957, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 438.