ЛАКИ́ЗА, ЛАКУ́ЗА, и, ч. і ж., зневажл. Те саме, що лаке́й. [Парубок:] Ви обоє панського кодла: твій батько з лакизів, а її з поварів!.. (Кроп., І, 1958, 68); Усім псевдовченим — царським лакизам Шевченко протиставив ідеал ученого — мислителя і борця, який живе нероздільно з народом (Наука.., 3, 1961, 13); У великих присінках — тиск, гармидер: пани вигукували а лакузи, як ті шви галки вносилися перед ними (Мирний, III, 1954, 257).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 438.