ЛАКОМИНА, и, ж., розм. Те саме, що ла́сощі. Там лакомини.. їли [боги]. Буханчики пшеничні білі, Кислиці, ягоди, коржі (Котл., І, 1952, 95); Мати завжди підсовувала йому кращий шматочок: часом спече якусь лакомину, перехопить десь сала, заріже курку,— і все Грицеві (Добр., Ол. солдатики, 1961, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 439.