ЛА́МАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до лама́ти 1.
2. у знач. прикм. Який поламали, зіпсували. Чути було вигуки, оклики, тріск ламаних меблів (Фр., VI, 1951, 155); Велосипед під нею був неначе і не її, лискучий нікелем та з сіткою над колесами, англійський "Дукс", а якесь ламане доробало (Смолич, Мир.., 1958, 57); // Зігнутий під кутом. Впала мені в очі невелика пожовкла і пошарпана книжечка, не то друкована, не то писана якимись чудними, ламаними та кучерявими літерами (Л. Укр., III, 1952, 740); Вулиця йде ламаною кривулькою (Вільде, Сестри.., 1958, 535); // В якому є багато неправильного, неточного (про мову). Негр, якого Данькові штуки щиро розвеселили, несподівано заговорив до хлоп’ят хоч і ламаною, але цілком для них зрозумілою мовою (Гончар, Таврія, 1952, 171).
Ла́мана лі́нія — лінія, що складається з відтинків прямої лінії, з’єднаних під кутом. Недалеко від станиці по схилах горбів і по ярах пролягала ламана лінія траншей (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 227); Ла́маний ки́лим — килим, орнамент якого складається з різнокольорових, з’єднаних під кутом смуг. Орнамент складається переважно з чорних, голубих, червоних або вишневих смуг, переділених часто білим перетканням, яке утворює ламані лінії. Такий килим називають ламаним (Матеріали з етногр.., 1956, 52).
◊ Ла́маного гроша́ [ше́ляга] не ва́ртий див. гріш; Ла́маної копі́йки не ва́ртий див. копі́йка; Ла́маної копі́йки не да́ти див. копі́йка; Ні (і) ла́маної копі́йки нема́ (не було́) за душе́ю див. копі́йка; Ціна́ — ла́маний гріш: а) (чому) про що-небудь дуже дешеве; б) (кому, чому) про того або те, що нічого не вартий (варте), нікуди не годиться. [Ельза:] А що, коли Грета Норман все-таки піде грати в новий театр? [Шредер:] Коли це трапиться, то вам всім ціна ламаний гріш! (Собко, П’єси, 1958, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 440.