ЛАМЕНТА́ЦІЯ, ї, ж., заст. Скарга, нарікання. [Вересай:] Партія чекає од вас політичної відповіді, а не ламентації ображеного вельможі (Мик., І, 1957, 394); — Значить, ніяких новин на заводі немає, і не згадує мене ніхто? — не слухаючій бабиних ламентацій, знову запитав Кирило Сидоренко (Собко, Звич. життя, 1957, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 442.