ЛА́СИЦЯ, і, ж. Те саме, що ла́ска2. Ласиця дуже хижий звірок і часто вбивав гризунів більше, ніж їй потрібно для споживання на день (Звірі.. Карпат.., 1952, 33); * У порівн. Вона прилипла до нього, мов ласиця, а її блискучі, майже дикі очі впилися жадібно в його блідаве, ніжне обличчя (Коб., II, 1956, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 449.