ЛАСКА́ВО. Присл. до ласка́вий. Іван Петрович здивовано і разом а тим ласкаво глянув на хлопчика (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 268); — Чи, може, при вас такого не можна говорити?— ласкаво поцікавився професор (Смолич, І, 1958, 65); [Степан:] Що то, подумаєш, весна: сонце світе [світить] ясно та ласкаво і наскрізь пронизує тебе теплом (Кроп., II, 1958, 44).
◊ Ви́бачте ласка́во; Дару́йте ласка́во — прохання бути поблажливим. Може б хто послухав казки? Ось послухайте, панове! Тільки вибачте ласкаво, Що не все в ній буде нове (Л. Укр., І, 1951, 363); Даруйте ласкаво.. Я не розумію, що ви сказали (Довж., І, 1958, 371); Ласка́во про́симо — радо запрошуємо. На фронтоні головного будинку аеровокзалу великий транспарант: "Ласкаво просимо!" (Рад. Укр., 7.IX 1961, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 451.