ЛА́СО. Присл. до ла́сий. Ласо їсть, на м’якому спить і така виходилася, що молодиця хоч куди! (Кв.-Осн., II, 1956, 471); — Давайте Сот три машин вантажних.. — А чи не ласо буде? (Вирган, В розп. літа, 1959, 215); Кіт облизується ласо: Гава в дзьобі держить м’ясо (Бойко, Ростіть.., 1959, 73); Польські і литовські пани, об’єднавшись, ласо поглядали на землі російського народу, мріючи їх загарбати (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 14).
ЛАСО́, невідм., с. Те саме, що арка́н 1. Враз Юра схоплюється. В руці в нього смертоносна шаблюка. В другій — ласо (Смолич, II, 1958, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 451.