ЛАСОЛЮ́БНИЙ, а, е. Охочий до всього ласого. Ось цю кохану, цю матір, цю святиню топчуть, втоптують в грязь "злії люди".. — пани, паничі, ситі й ласолюбні представники пануючого класу (Рильський, III, 1956, 245).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 451.