ЛА́СТИК, у, ч. Цупка бавовняна тканина з блискучою правою стороною. На порозі появилася Марина. У білому ситцевому платті, у чорному з ластику бурнусі (Мирний, III, 1954, 176); — Привіз ластику на сачок, — недбало подає, а сам пильно дивиться на неї — чи догодив? — Спасибі тобі, сину,— аж затремтіла вона. "Нічого ж не казала — сам догадався" (Стельмах, II, 1962, 334).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 451.