ЛАСТОВИ́НЧАТИЙ, а, е. У ластовинні. Кінчик гострого носа підстрибнув, і ластовинчате обличчя одразу забуло образу (Панч, II, 1956, 399).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 452.