ЛАСТІВ’Я́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до ластів’я́. — Ой, ти, ластів’ятко моє нещасливе! — приголубила його Печериця (Козл., Мандрівники, 1946, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 452.