ЛАТА́ТТЯ, я, с. Водяна рослина з великим листям та білими або жовтими квітками. На озері розкрились лілеї білі і зазолотіли квітки на лататті (Л. Укр., III, 1952, 196); Посередині [затоки].. зеленіло, ніби полив’яні тарілки, латаття з білими і жовтими квітками (Коп., Сон. ранок, 1951, 169); * Образно. Над гострими голками тополь, над широким лататтям кленів висне чудесна передвечірня сутінь (Собко, Любов, 1935, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 453.