ЛА́ХИ, ів, мн., розм. Те саме, що лахмі́ття. Цілими днями прів він, двигаючи, їх торби, а на нічлігах носячи воду, стелячи постелі та перучи жебрацькі лахи (Фр., IV, 1950, 144); Дотягла [Оленка] лахи, зачала мостити, щоб скорше спати лягли (Горд., Заробітчани, 1957, 15); За кілька днів, взявши, як то кажуть, лахи під пахи, Кардаш поїхав (Жур., Звич. турботи, 1960, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 455.