ЛАХМАНИ́НА, и, ж., розм. Старий, драний одяг. У таку лахманину вдяглася, наче справді старчиха (Сл. Гр.); — Хіба ж, мамо, у цій лахманині можна виходити на вулицю? (Стельмах, Хліб.., 1959, 160); // перен., зневажл. Простий дешевий одяг. — Ось якби вам при-йшлося так, як мені, на кождий кусник хліба, накожду мізерну лахманину так тяжко гарувати .., то, певно б, ви не тої заспівали (Фр., III, 1950, 132); Треба ж [Ліді] заробити на якусь лахманину, на чобітки хоч які-небудь стягтися (М. Ол., Чуєш.., 1959, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 456.