ЛАХМА́ННЯ, я, с., розм. Те саме, що лахмі́ття 1. Їх лиця пожовкли з нужди, їх руки немає обросли глиною і земним воском, їх одіж — то позшиване лахмання, що ледве-ледве держиться на тілі (Фр., І, 1955, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 456.