ЛА́ЦКАН, а, ч. Вилога на грудній частині верхнього одягу (пальта, піджака і т. ін.). У Дениса до лацкана піджака був приколотий тендітний букетик білих конвалій (Дмит., Наречена, 1959, 200); На стіні — фото. Круглолиций, засмаглий чоловік з орденом Леніна на лацкані легкого літнього піджака, поруч з ним — жінка (Збан., Курил. о-ви, 1963, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 456.