ЛЕВКО́Й, я, ч. Те саме, що левко́нія. На клумбах горіли маки, а ранні левкої тільки що розпускались (Коцюб., II, 1955, 392); Густішали присмерки. Пахло левкоями і резедою (Тулуб, Людолови, II, 1957, 386).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 692.