ЛЕГАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Перехід на легальне становище. Вимоги страйку були такі: звільнення політичних в’язнів з тюрем, легалізація Ради робітничих депутатів, свобода слова і зібрань (Смолич. V, 1959, 113).
2. Надання законної сили; узаконення. [Рахміль:] То документ без підпису, без легалізації— так собі, писарева мазанина (Фр., IX, 1952, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 459.