ЛЕГКОДУ́ШНО. Присл. до легкоду́шний. — Дівчина губить легкодушно свою будучину і відстрашує від себе і від других сестер женихів! (Коб., І, 1956, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 465.