ЛЕГУМІ́НИ, мі́н, мн. (одн. легумі́на, и, ж.), діал. Ласощі. Мов бачу тихую оселю В якомусь світлі чарівнім: Кахляну грубу, білу стелю, Дубовий сволок, а на нім Медяники, і легуміни (Стар., Поет. тв., 1958, 190).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 466.