ЛЕ́ДІ, невідм., ж. Дружина лорда або баронета у Великобританії, а також заміжня жінка аристократичного кола. Англічанка наша дуже цікава і красива стара леді (Л. Укр., V, 1956, 111); Леді й мілорди, месьє і медам! Прошу уклінна до зали! (Рильський, І, 1956, 116); * У порівн. Завжди стримана, як леді (до речі, так її прозивали іще в гімназії),— Людмила од несподіванки навіть здригнулась (Головко, II, 1957,485); // перен., жарт. Про жінку взагалі. Розважалися таврійські леді, на чабанську кашу поспішали, на ту, що,— зі степом, з димком! (Гончар, Таврія, 1952, 263); — Ми хотіли б, містер Гук, згідно правил честі. Леді Мельник — ланковій — свій візит нанести! (С. Ол., Вибр., 1959, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 468.