ЛЕЙБ-ГВА́РДІЯ, ї, ж. Привілейоване військо в ряді монархічних країн; спочатку — особиста охорона монарха. Під гуркіт барабанів та неприємний присвист флейт марширували роти лейб-гвардії, призначені в караул (Бурл., Напередодні, 1956, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 471.