ЛЕЙКОЦИ́ТИ, ів, мн. (одн. лейкоци́т, а, ч.). Білі кров’яні тільця; білокрівці. Білі кров’яні тільця (лейкоцити) відіграють дуже істотну роль в боротьбі організму з інфекціями (Шк. гігієна, 1954, 78); Вводячи жабі мікроби сибірки, І. І. Мечников виявив, що незабаром усі вони захоплювалися лейкоцитами і захворювання не наставало (Курс патології, 1956, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 472.